Хліб на столі – щастя на землі!
Хліб-годувальник – усьому голова!
«Хліб наш щоденний дай нам сьогодні…» – промовляємо ми в молитві.
Відколи себе пам’ятаємо, щодня споживаємо хліб. Рум’яна і кругла паляниця чимось подібна до сонячного світила і була символом сонця, якому вклонялися наші далекі предки. Поряд із хлібом народ завжди ставив сіль. Народне прислів’я говорить:
«Без солі не смачно, без хліба не ситно». Тому хліб і сіль, що діставалися людям важкою працею, вважалися дорогим набутком і завжди шанувалися в народі.
Жоден з українських обрядів не обходився без хліба, тому що хліб – це життя, добробут, багатство. З давніх-давен в Україні є чудова традиція: усіх гостей зустрічати хлібом. Для нашого народу хліб був і є не простою стравою. Це основа нашого життя і найдорожча святиня. Навіть таке важливе слово, як життя, походить від слова жито – назви однієї із зернових культур. Без хлібини не можна було зайти у новий дім, короваєм благословляли у дорогу одружених молодят. Хліб у народі завжди берегли, цінували, ставилися до нього, як до святині. Про нього народ створив багато повір’їв. Пильнували, щоб хліб не падав додолу. А як упаде, слід підняти його, перепросити, поцілувати і з’їсти. За гріх вважалося надкусити й недоїсти шматок. Раніше селяни робили так: з’їдали повністю відрізаний шматочок і навіть крихти збирали з чистого столу.
Наші предки були перш за все хліборобами. Для них було дуже важливо, виростити гарний урожай. І тому природно, що в більшості свят переважають посівальні, жниварські мотиви, багато звичаїв та обрядів пов’язані саме з хлібом, житом. Осінні свята приурочені завершенню збору врожаю.
І саме таке обрядове народознавче свято «Обжинки» було проведене в 4-В класі Старокостянтинівського ліцею імені Михайла Семеновича Рудяка, з метою розширити знання дітей про шлях хліба з поля до столу; показати уявлення українців про хліб, ставлення до нього; прищеплювати учням бережливе ставлення до хліба; учити цінувати працю хліборобів; сприяти розвитку творчих здібностей, позитивних рис характеру школярів; учити бачити красу рідної землі; виховувати любов до природи, дбайливе ставлення до неї, повагу до традицій і звичаїв нашого народу, бо, як вчить народне прислів’я: «Як хліб буде, то й усе буде».
Це було чудове свято, до якого діти готувалися з великою зацікавленістю та натхненням. Господар та господиня запросили дорогих гостей до своєї оселі «на хліб та сіль, на слово щире та бесіду мудру – на свято першого снопа та стародавній народний звичай святкування закінчення жнив – обжинки». Діти розповіли про проведення жнив нашими предками-слов’янами, які поля косили не комбайнами, а серпами та косами. Хлопчики-косарі у вишитих сорочках ударяли своїми «гострими косами по сухих стеблах дозрілого хліба» і весело співали пісню «Вийшли в поле косарі», а дівчатка жнучи серпами, відповідали їм жартівливою обжинковою піснею «Сіяв мужик просо» ( музичний керівник Іщишина Л.Л. ). Учні показали літературну повчальну музичну казку «Колосок» ( сценарій Білик С.В. ). За народними традиціями жмуток невижатого збіжжя діти прикрасили стрічками. Всередину поставили воду, поклали хліб і сіль. Це – своєрідний пошанівок богові врожаю. З останніх зжатих колосків маленькі женці склали сніп, а також сплели обжинковий вінок – символ щедрого врожаю і успішного завершення жнив. Вінок закосичили маками, волошками, калиною, одягли на працьовиту і гарну дівчину, яка на чолі процесії пішла до хати господаря. Саме йому цей вінок одягли на голову з побажаннями гарного врожаю в наступному році, а дівчину він обдарував дарунками. Сніп, який віддали господарю, стане на Різдво дідухом.
Протягом свята школярі танцювали запальні веселі українські танки (хореограф Коломієць Л.М. ).
Усіх присутніх дітки запросили пригоститися короваєм та пиріжками, випеченими з борошна нового врожаю.
Заступник директора з виховної роботи Карпова Ю.Б., батьки та гості
від щирого серця подякували школярам за гарне свято, за те, що цікаво розповідали, співали, танцювали, що хліб святий вшанували.
Вчитель 4-В класу Старокостянтинівського ліцею ім. М.С.Рудяка С.В.Білик