Наприкінці лютого в Києві відбувся чемпіонат України серед ДЮСШ та СДЮШОР з легкої атлетики у приміщені серед юнаків та дівчат 2006-2007 років народження.
За результатами змагань, серед 63 ДЮСШ України Старокостянтинівська ДЮСШ – на 16 місці. Серед 24 областей, котрі відрядили своїх спортсменів на чемпіонат, Хмельницька область у турнірній загальнокомандній таблиці на 9 місці. Зокрема, честь Хмельницької області відстрювали 9 спортсменів зі Старокостянтинова. Непоганий результат показала Мельник Юлія, яка виборола 6 місце у спортивній ходьбі на 3000 м. А спортсмен Старокостянинівської ДЮСШ Горбачов Роман вдруге підтвердив свій результат і виборов титут Чемпіона України зі спортивної ходьби на дистанції 3000 м. Ми запросили на інтерв’ю Романа ГОРБАЧОВА та його тренера-викладача, майстра спорту міжнародного класу Олександра ВЕРБИЦЬКОГО. Старокостянтинівський скороход навчається у 9 класі місцевого ліцею імені М.С.Рудяка. До свого дворазового чемпіонства Роман Горбачов ішов 4,5 роки. Тренер хлопчика Олександр Вербицький зазначає, що для спортсмена, який виступає на довгій дистанції це – досить нетривалий проміжок часу для досягнення такого результату. Варто зауважити дуже юний вік Романа, – говорить тренер. – Ми почали займатися з 5 класу. Я прийшов працювати до ліцею вчителем фізкультури. Отак ми познайомилися, на уроці, і почали співпрацювати з нашим чемпіоном. Тренування відбуваються від півтори до двох з половиною годин 6 разів на тиждень. Трохи важкувато поєднувати тренування, участь у змаганнях і навчання, – зізнається Роман. – Пізно приходжу з тренувань і не завжди вистачає часу, щоб підготовитися з усіх предметів. Але я стараюся. Ніяких поблажок, за словами хлопця, вчителі не роблять, зважаючи на його чемпіонство. Але своїм чемпіоном гордяться. І директор, і вчителі привітали мене з перемогою, – розповідає ліцеїст. Щодо однокласників, попервах дивувалися прагненню свого друга проводити час на тренуваннях, а не, скажімо, відпочивати з друзями. Утім, натепер усі радіють його успіхам, вболівають і щиро вітають з перемогами. Каже, ніколи не стикався з відвертим нерозумінням чи булінгом. Своє сходження на п’єдестал перемоги Роман Горбачов розпочав у 2019 році з легкоатлетичного чемпіонату в Івано-Франківську, де виборов 2 призове місце. Наступного року було 3 місце на двоборстві. Згодом на Всеукраїнському чемпіонаті піднявся на першу сходинку пошани – саме це звання підтвердив цьогоріч у Києві. А нещодавно у Сумах на дистанції 5 км посів 3 місце. Займатися спортом – круто! – констатує наш чемпіон. – Це добре для здоров’я. А ще цікаво подорожувати. Я вже об’їздив стільки міст України! Юний чемпіон розповідає, як налаштовується на забіг перед стартом: Звичайно, трохи хвилююся. Але пригадую все, що було на тренуваннях, розумію, що я знаю, що маю далі робити. Коли виступав перші рази, то було трохи сташнувато, тоді добре трусило!.. За словами хлопця, на змаганнях у нього немає ворогів серед інших спортсменів – є спортивні суперники. Усі ставляться з повагою один до одного, вітаються, спілкуються. Окрім морального задоволення від перемоги, спортсменів і тренерів заохочують виплатою премій за призові місця. Наш міський голова Микола Мельничук любить спорт – і футбол, і легку атлетику, тому завжди позитивно реагує на наші досягнення, – говорить Олександр Вербицький. – Спортшколі допомагає і місцева влада, і спонсори, і підприємці. Закупили інвентар, а також єдину стартову форму, без якої не маємо права виступати на чемпіонатах України. Далі у планах тренера і спортсмена – міжнародні змагання: чемпіонат Європи, чемпіонат світу. Але для цього потрібно ще потренуватися і підрости, щоб подолати віковий ценз. Ми маємо над чим працювати. – аналізує Олександр Вербицький. – На змаганнях у Сумах побачили, що для Романа такі дистанції ще поки важкуваті, він ще малий віком. Я не хочу давати йому великих навантажень. До всього прийдемо поступово. За словами тренера Вербицького, головна запорука успіху у спорті – наполегливість, праця і мотивація. Дитина може бути обдарованою, мати фізичні завдатки до спорту, але без відповідального ставлення до тренувань результату не буде. Мотивую їх, пояснюючи, що гарна фізична форма допоможе їм у майбутньому. Поліція, армія, рятувальники, спортсмени – спортивно розвиненій людині легше вдасться вступити на навчання до ВИШІв силових структур, військових, спортивних. Та й просто для здоров’я це добре, для статури – красиво. Кор.: Кожна поїздка в інше місто, це – квитки на дорогу, поселення в готелі, харчування. Чиїм коштом усе оплачується і хто взагалі опікується отакими адміністративними питаннями? Кожна поїздка – відповідальність тренерів, – говорить Олександр. – Тренер має підготувати все завчасно: домовитися за проживання-харчування, зробити правильний кошторис, купити квитки, перевірити страховки (кожна дитина повинна бути застрахована як в дорозі, так і на змаганнях). Ми їдемо за власні кошти. Після повернення зі змагань, я готую пакет документів про усі витрати, які нам потім компенсують. Проблем із поверненням грошей ніколи не було. Звичайно, щоб екіпірувати юного спортсмена і спорядити його на змагання – не обійдеться без батьківських капіталовкладень. Мої батьки мене підтримують, – розповідає Роман Гобачов. – Вони дуже позитивно поставилися до мого рішення займатися спортом. Купили спеціальну форму і взуття. А, оскільки я їжджу на змагання і перемагаю, то вже маю й свої гроші. У майбутньому Роман бачить себе спортсменом. Хлопець ставить перед собою амбітну, але цілком зрозумілу мету – чемпіонат Європи та Олімпійські Ігри. А тренер додає, що мета – цілком досяжна. Тим більше, що Старокостянтинів уже має одного призера юнацьких Олімпійських Ігор – Віктора Черниша. Тож, осяжна перспектива, до якої рухаються тренер і вихованець – юнацькі Олімпійські Ігри 2023 року, щоб потрапити на які, потрібно стати призером низки відповідних спортивниз змагань в Україні та за кордоном. Кор.: Олександре, знаємо, що Старокостянтинівщина – щедра на талановитих людей, зокрема – спорсменів. Чи багато зараз маєте вихованців, на яких покладаєте спортивні надії? Робота тренера – це завжди пошук талановитих дітей, майбутніх чемпіонів. Я ходжу по школах і шукаю такі таланти. Щоправда, пандемія внесла свої корективи, коли вже не так просто потрапити до спортивної зали школи. Утім, процес не зупиняється. Проблема не в нестачі обдарованих дітей, а в тому, що діти, які мають реальні завдатки до спорту, не хочуть ним займатися. Інколи дитина прийде на перше тренування і ти бачиш, що це – вже майбутній чемпіон. Спілкуєшся з нею, з батьками… Але не з’являється у неї внутрішньої мотивації. Разом з тим, є низка дітей, які своєю наполегливою працею досягають результатів. Це, скажімо, Юлія Мельник із 6-ї школи – цього року посіла 6 місце на чемпіонаті України; це Гопонюк Олександр, який прийшов до нас хворобливою дитиною, а заняття спортом “зростили” його мужнім, гарним хлопцем. Варто згадати про Діму Козачука – неодноразового чемпіона України з бігу на 800 метрів, учасника матчевої зустрічі в Туреччині від команди України, учасника Чемпіонату світу серед школярів – у 2010 році зайняв 10 місце в світі. Головна вимога тренера Вербицького – дисципліна і порядок. Якщо дитина після першого-другого зауваження не змінює поведінку – на порядку денному серйозна розмова тренера з батьками. Заради безпеки їхньої дитини. У спорті має бути порядок, – наголошує Олександр. – Коли на тренуванні два десятки маленьких діток і хтось із них починає балуватися – наражає на небезпеку травмування і себе, й інших. Непослух і відсутність дисципліни призводить до травматизму. А загалом у своїй роботі я керуюся приципом – ставитися до дітей так, як би хотів, щоб ставилися до моєї дитини. Не маю звички кричати на дітей, чи говорити їм щось жорстке. Мій перший тренер із Центру Олімпійської підготовки у Білій Церкві ніколи на нас не підвищував голос, але ми всі його слухалися. Я в 7-му класі ухвалив для себе рішення серйозно займатися спортом і розумів, навіщо це роблю. Вдалося не все з запланованого. Якби свого часу слухався батьків і вчителів, як правильно сидіти за партою, то в майбутньому, при великому фізичному навантаженні не отримав би проблем зі спиною, які завадили далі займатися великим спортом. Вже тепер у якості тренера-викладача спортивної школи, майстер спорту міжнародного класу Олександр Вербицький вболіває за розвиток спорту на Старокостянтинівщині. Зазначає, що маємо досить потужну дитячо-юнацьку спортивну школу. Ми – чемпіони Хмельницької області зі всіх видів спорту в загальному підсумку за минулий рік. У 2016 році наша спортшкола на чемпіонаті України з двоборства посіла загальнокомандне 5 місце. У нас працюють кваліфіковані тренери, серед яких – заслужений тренер України Володимир Гоняк. У Віктора Соботовича трудовий тренерський стаж – більше 20 років. Загалом у нас міцна тренерська команда. Хочу висловити подяку за підтримку нашій директорці Майї Савівні Булавко. Вона – кваліфікована, розуміє потреби тренерів та вихованців. Це людина, яка – на своєму місці і щиро вболіває за нашу спортшколу. Завдяки спільним зусиллям кожного з тренерів і спортсменів, наша ДЮСШ досягатиме ще кращих результатів! Оксана РАДУШИНСЬКА фото: Олександра ВЕРБИЦЬКОГО, Романа ГОРБАЧОВА СТАРОКОСТЯНТИНІВ спорт