Спогади
Роки дитинства, шкільні роки, мені здається, найкращі в житті людини. Найяскравіші спогади пов’язані зі школою, шкільними друзями, шкільним коханням, першою вчителькою, мудрими наставниками.
Коли кажуть:«Моя школа», перед очима постають дві школи – Старокостянтинівська середня школа №2, в якій пізнала ази всіх наук, ціну дружби, смак першого кохання та Сахновецька ЗОШ І-ІІІ ступенів, до якої я топчу стежку вже 35 років. Проте я впевнена, якби не було першої той не було б й другої. Це колектив професіоналів-наставників запалив вогник вчителювання у моїй душі. Інститутська методика не дала стільки в становленні мене вчителем, як уроки моїх шкільних вчителів. Хіба забудеш жарти Рудяка С.О., зосередженість та мертву тишу на уроках математики в Локтікової П.П., уроки природолюбові Каяфюк Л.І. Наш класний керівник Шеремета Р.Г. скільки вклала в нас сил та душі, щоб ми стали справжніми людьми. В пам’яті постають цікаві шкільні вечори, табір праці та відпочинку, будівництво спортзалу, подорожі до Ленінграда та на Святе озеро.
Та й вибір професії пов’язаний зі школою. В освіті я не випадково. З раннього дитинства хотіла вчителювати. В іншій професії себе не бачила. Та тільки не могла вирішити, якому предмету надати перевагу: літературі чи історії. Захоплювали уроки історії Рудман Р.І. та полюбляла уроки-роздуми Книжник К.Г. Та все, як часто буває, вирішив випадок. Добігав кінця останній десятий навчальний 1980 рік. Хотілося залишити задушливе приміщення і податися на річку або в парк. Проте тривав урок літератури, і про відпочинок годі було мріяти. Ми аналізували образи повісті Шолохова «Доля людини». Наша вчителька, Клара Григорівна Книжник, почала читати уривок, в якому йшлося про зустріч Андрія Соколова з Ваняткою. Раптом голос її затремтів, на очі набігли сльози, і вона мовчки простягнула мені підручник, показуючи пальцем де читати. У мене теж перехопило подих. Стримуючи сльози, я дочитала до кінця. Мабуть, тоді мені й відкрилася величезна сила літератури, її вплив на людські душі. Я вирішила, що доля зробила мені натяк. Вибір було зроблено.
Вітаю дорогий мій навчальний заклад з ювілеєм. Ліцей (школа №2)- це завжди показник якісної освіти. Доземний уклін всім вчителям, що викладали та викладають сьогодні. Хай кожен ранок починається з добрих привітань, веселих посмішок, цікавих уроків, дзвінких змін, чудесних захоплень і великих прагнень. Нехай будуть здорові всі вчителі та учні, батьки та всі співробітники ліцею, нехай навчальний заклад пишається своїми дітьми, а діти ніколи не забувають рідне джерело перших знань.
Роки дитинства, шкільні роки, мені здається, найкращі в житі дитинства. Найяскравіші спогади пов’язані зі школою, шкільними друзями, шкільним коханням, першою вчителькою, мудрими наставниками.
Смірнова Ірина, випускниця 1980 року.
